АНГЕЛИ НАД ТРОЯНДАМИ

Храм Казанської ікони Божої Матері у селі Розничі освячували 1 листопада 2005 року. Це велике дійство, яке буває навіть не на кожному людському віку, звершив митрополит Волинський і Луцький Ніфонт. А 4 листопада, коли Православна Церква вшановує Казанську ікону Божої Матері, у Розничах престольне свято. З благословення владики Ніфонта святкове богослужіння очолив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Йому співслужили благочинний Колківського округу протоієрей Петро Бугайчук та понад двадцять священиків. Співали церковний хор, який регентує матушка, та хор, який привіз на службу у Розничі протоієрей Дмитро Григорчук, він служить у селі Підгайці Луцького району. Звучали і візантійські, і грецькі піснеспіви, і навіть «Отче наш» грузинською мовою. Таке поєднання двох хорів додавало величності богослужінню.

Звичайні, як кажуть, волинські сільські церквиці завжди тішать відчуттям особливої намоленості. Бо у них зазвичай молилося кілька поколінь одного села. Храм у Розничах відносно молодий, бо що таке десять років для храму?.. Але, як говорили у вітальному слові вихованці недільної школи. «ходили від хати до хати, гривні просили на діло святе». До того, як у Розничах постав свій храм, місцеві православні несли свої молитви до Господа у церкву сусіднього Старосілля. Нинішній її настоятель і благочинний отець Петро Бугайчук і споруджував зі своїми парафіянами храм у Розничах. І вже десять років несе тут свій послух у чині настоятеля храму Каханської ікони Божої Матері протоієрей Миколай Новосад. Своїх парафіян він називає людьми з духовним стержнем, віра їхня щира, бо істинна. У церквиці в Розничах відчуваєш, що означають слова «Христос посеред нас!» Тут і табличка біля каси «Допомога українській армії, волинянам, котрі несуть військову службу». І карнавка поруч для пожерт для хворого з багатодітної родини, котрий вкрай потребує пеерсадки нирки, і цю нирку йому дає мама. Але гроші на операцію потрібні… І карнавка вже вщерть наповнена гривнями від милосердних земляків.

Парафія у Розничах була в числі перших парафій Волинської єпархії Української Православної Церкви, які ще в кінці літа 2014 року почали збирати допомогу українським військовим. Тоді Колківське благочиння зібрало кілька десятків тонн продуктів, амуніції, необхідних речей для військових. І до того, звісно, пригадує священик, його парафіяни жертвували на українську армію, він і бронежилет освячував у церкві, поклавши у нього пояс з молитвою ( 90 псалом)… І той чоловік, який носив цей бронежилет, повернувся додому живий і цілий.

Церквиця у Розничах вражає не тільки своєю величністю, храм просторий, тут прекрасні розписи. Тут багато подарованих ікон, а також є і чимало часточок мощей святих праведників Божих. Для віруючої людини то є велика ласка Божа, яку Господь здійснює через настоятеля храму.  Церквиця у Розничах вражає і доглянутим подвір’ям та тим, з якою любов’ю парафіяни доглядають свій храм. Так сталося, що своєрідним гідом по території цієї обителі був уродженець Рознич Павло Мельник. Нещодавній випускник Волинської духовної семінарії він перше престольне свято у своєму селі відзначав у чині священика. Наразі отець Павло служить аж у Кіровоградській області, де за короткий час зміг згуртувати громаду, утворити молодіжку, проводить численні соціальні акції, займається і з дітками. Розказує, що місцевий люд там дуже охочий до слова Божого, священик певною мірою відчуває себе і місіонером. Бо на Волині люди вже більш воцерковлені, а Кіровоградщина ще потребує духовних пастирів.

З великою радістю отець Павло показав і браму, прикрашену квітами, на якій угорі вирізьбленені слова, які кожна віруюча людина (та й невіруюча також) повторює не один раз у своєму життя: «Пресвята Богородице, спаси нас!»  Ніколи раніше не доводилося бачити на Волині такого довершеного церковного подвір’я до якого, можна було б подумати, приклалася рука професійного ландшафтного дизайнера. Альпійські гірки, водоспади, алеї троянд, квітники, оформлені з особливою вигадкою… Усе це можна роздивлятися і милуватися ним годинами. А дизайнерами є церковний касир Валентина Володимирівна Куць та її тітка Валентина Федорівна Кузьмич із Маневич при  підтримці старости Ярослава Дубіновича. Йому ж доводиться вирішувати усі господарські питання. І, звісно, дружна розничівська православна громада своєю працею творить і підтримує цю красу.

Храмова ікона, яку на престольне свято кладуть посеред церкви на престол, була прикрашена гірляндою з білих і червоних троянд, оточена розкішними букетами білих же троянд. Витончено і досконало. Гірляндою з білих хризантем прикрасили і Голгофу, й спускну ікону. А над престолом з Казанською іконою Божої Матері з панікадила звисали білі ангелочки, виготовлені вихованцями недільної школи. На підвіконниках – також саморобні букети квітів, які також виготовили діти, пр  вході у храм зробили виставку дитячих малюнків. Все свідчило про те, що у свою церквицю розничани ідуть з любов’ю в душі.

Протоієрей Валентин Марчук передав парафіянам благословення від керуючого Волинською єпархією владики Ніфонта, який 10 років тому і освячував у цій церквиці престол. Він відзначив цю церковну громаду за те, що живе з Богом у серці, виконує Божі заповіді, бо є однією з найактивніших у єпархії в пілтримці благодійних справ, соціальних, місіонерських проектів. Настоятель цього храму протоієрей Миколай Новосад є вихованцем Свято-Покровського храму у Луцьку, парафіянами якого були і його батьки. Благочестива віруюча родина дала Господу сина, який став з Його волі священиком і проповідує істинне вчення тепер у цьому волинському селі.

Наталія МАЛІМОН

IMG_04112015_125920 DSC_0486 DSC_0465 DSC_0505 DSC_0513 DSC_0528 DSC_0532 IMG_04112015_130313 DSC_0517 IMG_7662 IMG_7681 IMG_7686

Залишити відповідь