Ювілей в селі Боровичі Колківського благочиння

12 листопада далекого 1988 року в селі Боровичі, що на Маневиччині, відбулося перше богослужіння у відкритому після атеїстичних часів Різдво-Богородичному храмі. І відразу тодішній очільник Волинської єпархії архієпископ Варлаам призначив для парафії молодого священика Петра Яночка. З тих пір батюшка і служить у волинському селі, хоча сам народився і виріс в іншому куточку нашої батьківщини – на Закарпатті.

Сам Божий дім в Боровичах має вже понад 80-річну історію. І навіть в часи радянської влади місцеві жителі з благоговінням проходили повз закритий храм, плекаючи надію, що в скорому часі тут знову залунають дзвони. Протоієрей Валентин Довмат, перебуваючи на ювілейному богослужінні, згадав цікавий факт, як один активний парафіянин, добиваючись відкриття храму, прийшов на аудієнцію до поважного чиновника, а той ніякі аргументи не хотів і слухати. Тоді його візитер перехрестився біля портрету Леніна, що висів на стіні партійного діяча і напевно саме хрест Господній допоміг перемогти ленінську ідеологію та в скорому часі в село Боровичі прийшло розпорядження, що можна відкрити храм. З того часу пройшло вже 30 років, а в Різдво-Богородичній церквиці молилося і продовжує духовно трудитися не одне покоління боровичан.

Жило собі натомлене село –
У клопотах, у радощах, в тривогах.
Та прикро і незатишно було
Тим душам, які вірили у Бога.

В оселях мовчки блимала свіча,
Дивились гірко із кутків ікони…
І раптом в цей листопадовий час
Врочисто в церкві задзвонили дзвони!

І відродився довгожданий лад
Через роки в оцій перлині Божій.
Й сьогодні наша церква ожила,
Й до неї прагне віруючий кожен.

Вона веде набожних до чудес,
Вона приносить грішному прозріння,
Вона проводить душі до небес –
І кличе до смирення і терпіння.

І віруючим церква – то маяк,
Що в бездоріжжі вказує дорогу.
А ще над нею – непомітний стяг,
Який незмінно наверта до Бога.

І хай стежинки всіх ведуть у храм,
Де віра, і любов, і Божа ласка.
Хай звідти Божий спів лунає нам
В Різдвяну ніч і в Великодню паску.

Бо церкву цю до себе Бог прийняв,
Й Пречиста Діва храм цей освятила –
А ми її лиш просимо щодня,
Щоб омофором всіх людей накрила.

Сюди несуть і радощі, й жалі,
Святу любов, і віру, і надію.
Дорослі й грішні, праведні й малі
Прямують в храм Пречистої Марії.

Ідуть збагнути вічне і святе,
У каятті шукають порятунку.
І світла віра все росте й росте –
Яскравим, чистим, щедрим подарунком.

В молитві щирій, в помислах ясних,
Пречиста Діво, ми йдемо до тебе!
Будь з нами в щасті, горе прожени!
Й ми руки знов складаємо до неба.

Почуй нас, Богородице, й прости,
За все дрібне, нікчемне, підле, нице.
Даруй нам мир і вічно нам світи –
Заступнице, цілителько, царице!

Й нехай в цей гарний третій ювілей
Радіє серце і душа співає –
Хай віра править душами людей,
Хай храм церковний посмішками сяє!

Нелегким було служіння настоятеля на своїй перші і єдиній парафії. За тридцять років дуже багато змінилося в житті не тільки Борович, але й нашої держави. Були злети і падіння, радості й печалі, був сміх, але були й сльози. І кожного разу православні люди біжать до свого настоятеля за порадою, добрим словом та підтримкою. Хоча буває таке, що священик і сам потребує чиєїсь допомоги, а рятує себе молитвою, возносячи руки перед святим Престолом. Можливо, неодноразово батюшка задумувався повернутися до рідних карпатських гір, але обов’язок пастирського служіння, потреба бути корисним для своїх прихожан спонукали його довіритися волі Господній.

Тут у отця Петро і матінки Анни виросли діти Леонід і Юлія, а вже сьогодні бігають внучата, котрі є справжнім багатством сім’ї священика. Тут духовний отець за своє ревне служіння отримав усі церковні нагороди, хоча як каже сам батюшка, найбільша нагорода це любов людей, які слухають слово його проповіді. В селі настоятеля шанують, як чуйну людину, адже він першим відкликається на людське горе, допоможе, підтримає старого й малого.

В день 30-річчя батюшку окрім священиків вітали парафіяни, представники влади, культури. Директор школи зауважила важливу роль протоієрея Петра у вихованні молоді, тому що настоятель має хорошу здатність знайти підхід до дітей. Також лунали вірші складені місцевою поетесою пані Валентиною на честь ювілею храму та служіння отця Петра. Благочинний Колківської округи протоієрей Петро Бугайчук зауважив, що не всі священики благочиння мають від роду тридцять років, а отець Петро Яночко вже 30 років служить священиком. На завершення ювілейного богослужіння в храмі лунало многоліття, а настоятель ще довго приймав привітання.

“Вже тридцять літ отець Петро тут служить –
І скільки ж то змінив уже він ряс!
За це ми, отче, дякуємо дуже,
Що стільки літ ви молите за нас.

Щоб ви були здорові і щасливі –
Прийміть від нас оцей осінній цвіт.
Хай кожен день ваш додає вам сили
На добру сотню неповторних літ!

Щоб ви молились і просили Бога
За прихожан, за храм наш, за село.
Нехай легкою буде вам дорога,
Хай завтра буде краще, ніж було!

І дай вам Бог наснаги на престолі,
І щастя в дім, і світлого тепла.
Хай радісно всміхається вам доля,
Хай стелиться барвінками хвала.

Ви храм святий по крихті відновили –
І затишно, і тепло стало в нім.
І Слово Боже знов набрало сили,
І спів церковний в храмі забринів.

Всю душу пісні віддають хористи,
Й хвала Ісусу лине до небес.
Дай сили їм, о Матінко Пречиста,
Пошли здоров’я, просимо тебе!

Нехай цей храм багато літ квітує,
Хай кличе дзвін своїх парафіян,
Хай врожаї свята земля дарує
Й свої дари приносить до селян.

Нехай водою радує криниця,
Хай сяє сонцем осінь золота.
Хай тільки щастям доля колоситься –
Здоров’я всім і многії літа!”

Вірші Валентини Лисюк. 12.11.2018р.

« 1 of 2 »

 

Залишити відповідь