Старання, благословенні торжеством свята. Село Семки.

Престольне свято будь-якого православного храму називають його «другою Пасхою». Ця метафора вживається у зв’язку  з величністю торжества свята, з великою кількістю прихожан та паломників на богослужінні, а окрім того, підготовка до храмового свята потребує особливої ретельності. Саме за рівнем підготовки часто ми оцінюємо і успіх багатьох урочистих моментів життя.

Варто зауважити, що період підготовки окреслюється, напевно, цілим роком життя парафії. Храм – це Божий дім, місце нашої розмови з Господом. А тому його належний стан, як зовнішній так і внутрішній окреслює рівень духовної культури настоятеля та парафіян. Саме тому це святе місце повинно бути постійно доглянутим та охайним. Протягом року прихожани  зі священиком дбають про те, щоб Божий дім виглядав під стать  нашим оселям, котрі ми намагаємось усучаснити, облагородити, зробивши їх затишним домом для свого тіла. Так і храм – дім нашої душі потребує ретельної уваги. Ця турбота неодмінно залежить від матеріального забезпечення парафії, але практика показує, що і малими ресурсами можна прикрашати Божу оселю. Звичайно, що Господь наш Іісус Христос, Котрий проповідував на горі і на морі, прийме нашу молитву та жертву й на камені. Та все ж, Христос напередодні Тайної вечері послав двох учнів приготувати для них кімнату і все необхідне  для важливої події. Так і в православному храмі приноситься безкровна Жертва, як заповів це Спаситель: ” Іісус взяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи учням, сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє. І, взявши чашу та подякувавши, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Матв. 26, 26-28; Марк. 14, 22-24; Лк. 22, 19-24; 1 Кор. 11, 23-25). Це і пояснює необхідність турботи про святе місце.

21 листопада, коли Православна Церква возвеличує пам’ять Архангела Михаїла та святих Ангелів і Архангелів, у с. Семки Маневицького р-ну відзначає своє престольне свято маленький храм цього мальовничого села. Історія даного Божого дому налічує понад два десятиліття і вже декілька поколінь семківського люду долучилися до благоустрою святині. Сьогодні, коли парафіяни старшого віку стоять на молитві, то їхні серця радіють, що молодші боголюбиві брати і сестри у вірі, не тільки відвідують храм, але й докладають зусиль для його чистоти та збереження.

Передсвяткові клопоти особливо потребують людських рук. Спасительно трудяться староста храму – Сачковський Іван, скарбник – Горбач Любов та усі небайдужі парафіяни. Особлива подяка жертводавцям, котрі дають кошти не від надлишку, щоб замолити гріхи, а саме з сердечної любові до Божого дому. Приємно, коли на заклик настоятеля відгукуються і сільські господині, адже смачний обід для паломників є їхньою заслугою та слугує хорошим продовженням спільної християнської молитви. Храм у с. Семки невеликий за  розмірами, але величний торжеством піклування людських душ. Благочинний Колківської округи прот. Петро Бугайчук, котрий розділив з прихожанами вечірнє богослужіння, зауважив: «Ваш храм має усе необхідне, щоб молитися, прославляти ім’я Боже, звершувати треби та спасати свої душі. Не бійтеся труднощів та злих людей, а майте надію на Бога, Котрий посередництвом святих Ангелів в усьому нам допоможе». Багато в чому допомогла святині рідного села, Маркевич Галина Арсентіївна, котра хоч і проживає далеко від рідної Волині, але має в серці справжню любов і вдячність до батьківської землі. Хоча її заслуга ніяк не применшує повсякденної праці кожної християнської душі, котра трудилася і продовжує це робити, проживаючи в с. Семки.

Цьогоріч ранкову Літургію в Свято-Михайлівському храмі з благословіння єпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, звершили три священики: прот. Роман Палій з с. Копилля, прот. Роман Кравчук з с. Комарово і настоятель храму – прот. Микола Новосад. Піднесеності службі  Божій додавав спів церковного хору під керівництвом матінки Тетяни Новосад. Радували око і квіткові композиції в Божій оселі, зроблені на пожертви благодійників. Кульмінацією, урочистої відправи стало святе Причастя, коли дорослі та діти прийняли в своє серце Христа.

Хресний хід з нагоди другої Пасхи, зважаючи на прохолодну погоду,  завершився вже у храмі. Радісно було чути урочисте многоліття, споглядати сяючі обличчя  присутніх богомольців, щасливі очі діточок, які за чемне поводження отримали солодкі гостинці. Саме в такий момент розумієш, що таке справжня радість во Христі! Лише  наш Господь дає сили своїм дітям турбуватися про храм рукотворний для будови нерукотворного храму нашої душі. Маємо надію, прославляючи Ангельські сили, уподібнити своє життя рівноангельському  служінню Богу і ближньому.  Приходить усвідомлення того, що усякий тягар підготовки до свята, ніщо порівняно з тією Пасхальною радістю, котра окриляє душу!  ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!

 

 

 

Залишити відповідь