Божий дім під опікою Цариці Небесної.

У посланні до Галатів 5:22–23 написано: «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість». Саме в часі святкування Другої Пасхи – Престольного свята в селі Розничі Колківського благочиння серце наповнювали ці благодатні дари, а на думку спадало, що переживаючи торжество Літургії – спільної справи служіння Господу Богу, ми і в наш час, в 21 сторіччі можемо відчути апостольську радість присутності Христа!

4 листопада, коли Православна Церква вшановує Казанську ікону Божої Матері, у Розничах храмове свято. Розділити радість торжества вже 12 рік поспіль до невеликого волинського села завітали священники та християни з різних куточків нашої малої Батьківщини. Отож про все попорядку…

ЛЮБОВ… це святе християнське почуття проявлялося в день Празника в усьому: в турботі парафіян про свій храм, в усмішках на обличчі та щирому вітанні один одного присутніми, в проповіді священиків і особливо повчальному слові прот. Михаїла Анісімова, котре він виголосив після читання Святого Євангелія. Сам люблячий Господь, як Сонце Правди послав богомольцям промені ласкавого небесного сонечка…

РАДІСТЬ… раділи, що маємо змогу об’єднатися у спільній молитві, зустріти родичів, друзів, сусідів і не даремно ж лунали в цей день пасхальні слова: « Христос воскрес!!!»

МИР… молитва за мир в усьому світі завжди лунає в храмі с.Розничі, а в цей день вона була особливою. За мир в наших серцях, за наших солдатів, за порозуміння в селі та громаді, за мирне майбутнє діточок, які у великій кількості заповнили храм у  святковий день…

ДОВГОТЕРПІННЯ… храм Казанського образу Богородиці в с. Розничі паломники характеризують, як гарний і доглянутий. Будівництво, яке розпочалося в 2001 р., та весь благоустрій, починаючи з моменту освячення 1 листопада 2005 року, здійснюється силами боголюбивої громади. Подвір’я Божого дому окрім квітів та зелених насаджень,  прикрашають два декоративних ставочки і різні оздоблення створені турботливими руками парафіян під керівництвом Куць Валентини. А в самому храмі за 12 років існування здійснено іконописний розпис, встановлено іконостас, опалення та є все необхідне для проведення служб та Таїнств. А це і є те терпіння, котрого потребують усі, від настоятеля до сестриць, котрі щотижня старанно прибирають Божу оселю…

ДОБРОТА… декілька років для будівництва церквиці трудився настоятель сусіднього Свято-Успенського храму с. Старосілля прот. Петро Бугайчук. Ось і в цьому році, тепер уже благочинний Колківської округи, о.Петро завітав у с. Розничі. Батюшка має добре серце, що проявляється в його слові та ділах. Напевно, посіяні ним добрі зерна, зрошені Отцем усякого добра, Милосердним Богом сприяють тій доброті, яка оточує розничівську парафію і сьогодні. Проявом того стала святкова трапеза для поломників у дворі храму…

МИЛОСЕРДЯ… Господь в милосерді закликає нас уподібнюватися Небесному Отцеві. Особливим гостем свята був голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії прот. Валентин Марчук разом з матінкою  Єленою та сином Колею. Батюшка Валентин є главою багатодітної сім’ї, а його слова: « Легко сказати: я люблю усіх сиріт, але важко полюбити одну сироту!», знайшли відображення і в с. Розничі де, щонайменше дві сім’ї мають прийомних діточок…

ВІРА… віра це хористи в Розничах під керівництвом матінки Тетяни Новосад, котрі прикрасили Богослужіння своїм молитовним співом та з року врік наполегливо вдосконалюють свою працю. Цього року декілька заслужених півчих, котрі через неміч вже не відвідують клирос, особливо відзначені настоятелем. Віра – це невтомна праця старости храму Дубіновича Ярослава, його дружини – Віри, котра випікає просфори. Віра – це труди кожного, хто йде до Божого дому зробити пожертву, складати дрова, полоти клумбу, помити вікна, а найголовніше ПОМОЛИТИСЯ, стати наодинці перед Богом…

ЛАГІДНІСТЬ… це дитячі серця, які через учнів недільної школи, яка діє при храмі, завжди спонукають бути такими як вони: «…бо таких є Царство Небесне» (Мф. 19, 14) На свято рідного храму дітки порадували присутніх добрими словами віршів та піснею про Богородицю, отці Валентин і Петро віддячили їм солодкими гостинцями. Особливі слова для молоді храму, переважно це дівчатка, котрі разом з матінкою Тетяною та касиром Валентиною, протягом кількох днів невтомно трудилися задля ошатності храму, хлопчики-пономарі допомагали священикові у вівтарі…

СТРИМАНІСТЬ… особливий дар Святого Духа, задля досягнення котрого потрібно цілісно віддатися в руки Божі. Саме тому кульмінацією  Престольного свята було Святе Причастя, до Котрого пристутили понад 80 богомольців присутніх у храмі. Воістину каже Господь: Бо де двоє або троє зберуться в Моє Ім’я, там Я серед них» (Мт.18, 20) Спаситель був у своєму домі, Він об’єднав нас, дарував нам щастя, поборов наш страх, зміцнив наші душі…

Насамкінець усі присутні вийшли на вулицю, здійснили хресний хід, священики окропили народ святою водою. Пролунали привітання, побажання добра й процвітання для парафії храму Казанської ікони Божої Матері с.Розничі, а настоятель, прот. Микола Новосад, висловив надію, що почуття братерської єдності во Христі і за рік спонукатиме присутніх знову розділити радість Другої Пасхи в Розничах. МНОГИХ вам і БЛАГИХ літ життя!

Залишити відповідь