Свято-Троїцький монастир у селі Мала Осниця

IMG_1896

Хрест та пам’ятний знак на місці Малоосницького монастиря

З родиною князів Чорторийських на Волині пов’язана діяльність багатьох православних монастирів, зокрема Різдво-Богородичного у Пересопниці (заснований раніше), Клеванського Святого Михайла, Преподобного Онуфрія у с.Мульчиці та Свято-Троїцького у с. Мала Осниця.

Єдиним інформативним джерелом про монастир у селі Мала Осниця є праця Володимира Рожка «Православні монастирі Волині і Полісся».  Звідти дізнаємося, що монастир Св.Трійці заснували у XVI ст. князі Чорторийські.  «Монастир було побудовано з дерева. В центрі [комплексу] був храм, з північної сторони будівлі – келії для ченців, майстерні, сховища. Інші господарські будівлі». Як і кожен монастир, малоосницька обитель мала свою мережу підземних ходів, які на випадок захоплення обителі мали служити місцем схову або втечі через потаємний вихід до водяного простору.

За вівтарем монастирського храму знаходилось кладовище, сліди якого зберігалися ще до 1960-х років. Саме тут заповідав себе поховати після смерті князь Михайло Олександрович Чорторийський.

Монастирські будівлі були обнесені високою дерев’яною загорожою, а вся обитель являла собою своєрідну фортецю.

У 1601 році містечко Чорторийськ стає власністю мінського воєводи Паца. Поступово відбувається латинізація у регіоні і монастир у Малій Осниці перестає функціонувати.

Восені 2010р., археологам «Волинські старожитності» вдалося виїхати на місце, та зробити невеликі дослідження.

«Залишки монастиря знаходяться на північно-східній околиці сучасного села, приблизно за 450 м на північ від житлової забудови, на піщаному підвищенні-острівку між річками Стир і Кормин, серед заболоченої низовини. За допомогою GPS-пристрою Garmin Oregon500 були зняті географічні координати пам’ятки та проведено шурфування у її південній частині.

Невеличкий шурф (викопано лише один розмірами 1х1 м за браком часу) приніс несподівані результати: ми натрапили на сміттєву яму кінця XVI століття. У піщаному заповненні шурфа глибиною лише 60 см виявлено значну колекцію керамічних виробів XVI – початку XVIІ століття.

Перш за все це характерна для цього періоду чорнолощена кружальна кераміка, горщики з прямими вінцями, з характерними для XV-XVI ст. пальцевими вдавленнями по вінцям, геометричною орнаментацією врізними лініями тощо.

По-друге, виявлено колекцію кахель. Вони належать до типу коробчастих, з орнаментованою лицьовою пластиною та високою ліпною румпою. Переважна частина фрагментів закопчена зсередини. Більшість кахель відносяться до варіанту простих (лицьових) – з плоскою орнаментованою прямокутною пластиною. Лицьові пластини кахлів прикрашені у техніці високого рельєфу, майже всі вони не мають рамки. За типом композиції виділяються сюжетні (з зображенням лева?), з рослинним орнаментом та гербові (елементи гербу князів Чорторийських). Всі виявлені фрагменти кахель чітко датуються другою половиною XVI століття.

Ну і, нарешті, остання цікава керамічна знахідка, яка підтверджує функціонування на нововиявленій пам’ятці монастирської обителі – верхня частина тарілі для пожертвувань. По внутрішній стороні вінчика тарілі зберігся орнамент-напис, який поки що невдалося відчитати. Але гіпотетично на подібних артефактах розміщували текст з Послання апостола Якова (гл.1, стовпчик 17): «Всякое даяние да будет благо».

На сьогоднішній день, там височіє православний хрест, та меморіальна дошка, на згадку про велику віру наших предків…

IMG_1893

встановлення пам’ятного знаку та освячення хреста на місці колишнього монастиря

Залишити відповідь