На крилах віри – шляхами спасіння!

Паломництво (від лат. paloma – пальмова гілка) – це мандрування віруючих християн по місцях, особливо святих і дорогих серцю віруючої людини. Сам термін походить від звичаю християн привозити з Єрусалиму пальмову гілочку. Подібні мандрівки ще називають прощею, адже мета їх попросити прощення у Милосердного Бога своїх гріхів. В древні часи богобоязні наші предки, не боячись труднощів, ішли пішки до Почаєва, Києво-Печерської лаври, а то і на Святу Землю до Єрусалиму. Продовжуючи славну традицію, з надією на ласку Божу до наших немочів і в Колківському благочинні вірні діти Української Православної Церкви здійснюють подібні подорожі.

4-6 липня цього року 56 паломників на чолі з протоієреєм Петром Бугайчуком, настоятелем храму Успіння Божої Матері с. Старосілля, здійснили прощу по монастирях Житомирщини, міст Києва та Чернігова. Дана подорож відбулася з благословіння керуючого Волинською єпархією єпископа Нафанаїла. До паломництва були залучені парафіяни с. Старосілля, смт. Колки та деяких окружних сіл, а о. Петро, будучи благочинним Колківської округи, задля спільної соборної молитви по місцях перебування богомольців запросив духівника Свято-Троїцького монастиря с. Старосілля архімандрита Ігнатія та священиків: прот. Романа з с. Копилля, прот. Миколая з с. Розничі, прот. Георгія з с. Велика Ведмежка та прот. Віктора з с. Рудники.

Особливо хочеться відзначити людину, завдяки пожертві котрої дана духовна мандрівка стала можливою. Це Юрій Іванович Оксенюк, уродженець Старосілля, який хоч і не живе в рідному селі, але є справжнім патріотом своєї малої Батьквщини, меценатом для дорогих його серцю земляків. За його кошти при Старосільській школі збудували спортзал, повністю замінили перекриття храму.  Неодноразово Юрій Іванович жертвував кошти і на подібні паломництва святинями української землі та зарубіжжя. Ось і цього разу вся мандрівка, а це 2000 км., була оплачена рабом Божим Юрієм.

Перед початком поїздки у Свято-Успенському храмі с. Старосілля священики о п’ятій годині ранку вівторка відслужили молебень для подорожуючих, як і належить християнам, попросили небесної помочі у Господа Бога, Котрий «… є Путь і Істина і Життя» (Ін. 14,6). Після спільної молитви усі зручно розмістилися у сучасному автобусі і вирушили у дорогу. Як зазначив раб Божий Віктор, за плечима котрого вже безліч подібних духовних мандрівок, ми йдемо не пішки, на відміну від древніх паломників, але в ритм сучасного життя навіть поїздка на автобусі має велику користь. Головне забути про власне я та бути однією сім’єю дітей Божих, котрі прагнуть духовно збагатитись, не забуваючи про потреби та труднощі один одного. Першою зупинкою мандрування стала Житомирська область, а саме жіночий монастир Афонської ікони Божої Матері в урочищі Кип’яче, де волинські богомольці були вражені красотою обителі, великою кількістю святинь та гостинністю монахинь, котрі нагодували нас смачним обідом. Тут поряд ми побували і в чоловічому монастирі Казанського образу Богородиці, де скупалися в святому джерелі. Близько вечора подорожуючих зустріла столиця нашої держави, місто Київ та його святині. Голосієва пустинь, храм-купол Різдва Пресвятої Богородиці, а на нічліг нас люб’язно прийняли насельниці Покровської жіночої обителі. Особлива вдячність ігумені Каллісфенії та сестрам монастиря за вечерю і сніданок, дах над головою та найбільше – заа можливість подорожуючим священикам звершити Божественну Літургію, а мирянам причаститися Святих Христових Тайн.

Середа ознаменувалася відвіданням одного з найдревніших  київських монастирів – Флорівського та унікальної святині всьго Православного світу –  Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Древня обитель, заснована преподобними отцями Антонієм і Феодосієм Печерськими, за роки незалежності України відновилася з руїн духовних. Трудами монахів та при підтримці держави, територія Лаври тішить око своїм доглянутим виглядом. А про ті відчуття, які наповнюють душу й серце кожної віруючої людини, коли відвідуєш храми обителі, годі й говорити! Трепет, зачарування та сльози на очах наших прочан з’явилися при відвіданні Ближніх, Дальніх печер, рясно наповнених нетлінними мощами святих угодників! В такі миті особливо розумієш слова Святого Письма:» Прославляючих Мене, Я прославлю»(1Цар. 2,30). Саме 5 липня, коли волиняни мандрували територією Києво-Печерської обителі, Українська Православна Церква особливо молилася за упокій душі Блаженнійшого Володимира, котрий з 1992 року по 2014 рік очолював Церкву і завдяки його трудам і молитвам Православна наша віра досягла значного розвитку після часів атеїстичного безбожжя. І от в день смерті Блаженнійшого волинські паломники звершили заупокійну молитву на могилі спочилого Предстоятеля. Окрилені духовною радістю, богомольці вирушили до древнього міста Чернігова для поклоніння тамтешнім святиням.

Північний обласний центр України зустрів нас сонячною, але не жаркою погодою та піднебесними куполами Троїцького кафедрального собору. Саме в цьому храмі спочивають нетлінні останки двох святителів Православної Церкви, Феодосія і Філарета Чернігівських та мощі преподобного Лаврентія Чернігівського. А на нічліг та вечерю відкрив нам свої ворота древній Єлецький монастир, стіни якого, як і сам Чернігів, витримали не одну навалу чужинців в різні часи і уславилися ратними подвигами. Останній день паломництва запам’ятався дорогою додому, хоча усі мандрівники мали змогу ще раз насолодитися красою Києва, побувати в неймовірному за ошатністю, кількістю святинь та благодійною роботою Афонському скиту і відвідати Корецький Свято-Троїцький древній монастир у Рівненській області.

З однієї сторони відчувалася тілесна втома, але душа несказанно раділа, що за такий короткий час ми відвідали стільки святих місць, стали однією духовною сім’єю, побачили, як моляться та трудяться в інших регіонах нашої Батьківщини. Христос сказав:» Не можливе у людей, можливе для Бога»(Лк. 18,27). І це дійсно так, адже найстаршій паломниці було 83 роки, а найменшому лише сім, хтось їхав з хворобою, а приїхав здоровим, хтось не маючи живої віри, здобув її за час духовної мандрівки. Особливою терпимістю відзначився наш водій Юрій, який виконував усі забаганки подорожуючих та по милості Божій з честю виходив з складних ситуацій в дорозі. Під час руху автобуса паломники молилися єдиними устами, співаючи акафісти, разом їли, з молитвою лягали спати  вставали, обличчя сяяли радістю, а серце бажало продовження паломництва!

Наостанок ще раз висловлюємо слова вдячності нашому благодійнику Оксенюку Юрію Івановичу, його родині за можливість здійснити цю благу справу. З нами їздила його мама Домна Павлівна та сестра Світлана Іванівна, також надзвичайно привітні люди і ревні християни. Як зазначив протоієрей Петро Бугайчук, цитуючи слова Євангельські, «… добре дерево родить добрі плоди» (Мф. 7,17). Бажаємо Божої милості і настоятелю Старосільського храму, який має таких парафіян, а також є хорошим душпастирем і порадником та всім священикам. Дякуємо кожному, хто протягом цих чудових трьох днів розділяв наш труд та проявляв терпіння і любов один до одного. Многих вам і благих літ! До наступних подорожей!

Order by:

Залишити відповідь